Чверть століття тому, у квітні 2000 року, з’явився USB 2.0 – інтерфейс, який не тільки прискорив передачу даних, а й перевернув уявлення про підключення пристроїв. Спочатку USB 2.0 запропонував швидкість до 480 Мбіт/с, що здавалося проривом на тлі 12 Мбіт/с у USB 1.1. Цікаво, що він навіть обігнав FireWire 400 від Apple, при цьому залишаючись дешевшим у виробництві. Однак шлях до масовості зайняв роки: перші PC з підтримкою USB 2.0 вийшли лише в 2002-му завдяки чіпсетам VIA, при цьому Intel затрималася до 2004 року, хоча брала участь у створенні оригінального USB.
Головною заслугою USB 2.0 стала відмова від громіздких портів на кшталт LPT (20 Мбіт/с) і COM (256 Кбіт/с). Компактність, «гаряче» підключення та універсальність зробили його фаворитом для принтерів, флешок та іншої периферії. Пізніше зменшені версії роз’ємів (Mini, Micro) відкрили дорогу для мобільних пристроїв, ставши провісниками єдиного стандарту для всієї електроніки.
Сьогодні USB4 v2.0 пропонує 80 Гбіт/с, але USB 2.0 не поспішає йти. Він досі використовується в клавіатурах і мишах. Причина – у балансі вартості та достатньої швидкості для простих завдань. Експерти вважають, що стандарт протримається ще років десять, адже не кожному пристрою потрібні терабайти на секунду. Тож ювілей USB 2.0 – це історія не тільки про минуле, а й про те, як технології знаходять своє місце навіть у світі, що стрімко змінюється.
